У центрі Лос-Анджелес збереглася будівля, яка уособлює цілу епоху розвитку міста — Hotel Alexandria. Зведений на початку 20 століття як один з найрозкішніших готелів, він пройшов складний шлях від символу елітного життя до занепаду і подальшого відродження. Ця споруда є не лише архітектурною пам’яткою, а й важливим культурним і соціальним простором, що відображає трансформації міського середовища. Далі на losangeles1.one.
Будівля
Alexandria Hotel був збудований у 1906 році за суму близько 2 мільйонів доларів, що за сучасними оцінками еквівалентно десяткам мільйонів доларів. Проєкт фінансувала компанія Bilicke-Rowan Fireproof Building Company, яка була створена спеціально для великих комерційних інвестицій у нерухомість Лос-Анджелеса.
Архітектором проєкту виступив Джон Паркінсон, який створив будівлю у стилі Beaux-Arts з характерним поєднанням цегли, теракоти та декоративної скульптури. Фасад готелю прикрашали масивні фігури грифонів, а головний вхід вів до розкішного мармурового лобі з двоповерховими колонами та стелею, оздобленою позолотою. Однією з найвідоміших зон став Palm Court — 199-футова зала зі скляною вітражною стелею, яка згодом отримала статус історико-культурного пам’ятника Лос-Анджелеса. Готель був побудований як luxury hotel класу “преміум”, мав понад 360 номерів з приватними ванними (на той час це було інновацією) та був орієнтований на довготривале проживання заможних гостей і бізнесменів. Готель одразу був частиною фінансової моделі “downtown investment boom” — тобто прибуток від номерів, оренда банкетних залів, оренда комерційних просторів на першому поверсі та проведення великих подій і банкетів.
Вплив на Голлівуд
У перші десятиліття 20 століття Alexandria став найрозкішнішим готелем міста. До відкриття Biltmore у 1923 році він залишався головним центром елітного життя Лос-Анджелеса. Саме тут зупинялися і проводили час впливові постаті епохи: президент США Теодор Рузвельт, президент Вудро Вільсон, британський король Едуард VIII, оперний співак Енріко Карузо, а також легенди Голлівуду Чарлі Чаплін, Мері Пікфорд та інші. Готель став місцем, де формувалася нова кіноіндустрія. Саме на його “Million Dollar Carpet” укладалися перші великі контракти, що заклали основу студійної системи Голлівуду. Тут відбувалися переговори, пов’язані зі створенням компанії United Artists, а також знімалися ранні кінокартини вже у 1910-х роках.
Історія готелю нерозривно пов’язана з особистими трагедіями його засновників. У 1915 році Albert Bilicke загинув під час катастрофи лайнера RMS Lusitania. Незабаром помер його партнер Robert Arnold Rowan. Після смерті ключових інвесторів, їхні спадкоємці продали готель великій інвестиційній групі, пов’язаній з готельною мережею Ambassador Hotels System. Це була класична для того часу угода: продаж активу через корпоративну реструктуризацію та інтеграція у готельну мережу для масштабування прибутку. Проте конкуренція з новими закладами, зокрема після відкриття Biltmore Hotel у 1923 році, поступово зменшила його статус. Наприкінці 1920-х років готель Alexandria кілька разів перепродавали, а у 1932 році власна операційна компанія готелю оголосила банкрутство. Борги сягнули цифри понад мільйон доларів у вигляді облігацій через Велику депресію, падіння туристичного ринку та конкуренцію нових готелів. Це був фактичний фінансовий крах бізнес-моделі класичного luxury hotel. Фактично, готель перетворився з операційного бізнесу на актив, який продавали по частинах.
Занепад
У 1930-х роках готель втратив значну частину свого інтер’єру, адже коштовні елементи декору були продані для покриття боргів. Після реконструкції та повторного відкриття будівля вже не змогла повернути колишню славу. У різні періоди свого існування Alexandria відігравав важливу соціальну роль. Під час Другої світової війни його простори використовувалися як тимчасове житло для американських військових, які переживали наслідки бойових дій. Palm Court змінював своє призначення кілька разів: від елегантної танцювальної зали до боксерського майданчика, де проходили тренування спортсменів перед боями. У різні роки тут також відбувалися політичні промови та великі світські події.
Поступово центр ділового життя Лос-Анджелеса змістився на захід і район навколо готелю почав занепадати. До 1970-х років будівля перетворилася на житло для малозабезпечених мешканців. Її розташування поблизу району Skid Row сприяло зростанню соціальних проблем, включно зі злочинністю та низьким рівнем безпеки. Попри це, одна з найвідоміших частин готелю (бальний зал Palm Court) збереглася у відносно доброму стані і у 1971 році отримала статус історико-культурної пам’ятки міста.
У 1960–1970-х роках відбулася масштабна реконструкція. Тоді було додано мезонін у головному лобі, змінено пропорції центрального простору, частину оригінального декору втрачено або закрито новими конструкціями, інтер’єри адаптовано до комерційного використання того часу. Цей етап часто розглядається як один з найсуперечливіших з точки зору збереження історичної автентичності. Після реконструкції 1970-х років почали поширюватися розповіді про “Леді у чорному” — привида жінки, яку нібито бачили у коридорах готелю. Її описують як постать у короні з колючого дроту зі слідами “кривавих сліз”. Також існують перекази про несправні ліфти, які нібито самостійно рухаються між поверхами. Хоча ці історії не мають офіційного підтвердження, вони стали частиною культурного образу готелю та популяризували його як одну з “наймістичніших” будівель Лос-Анджелеса.
Навіть у період занепаду Hotel Alexandria залишався важливим об’єктом для кіноіндустрії. Його мармурові сходи, декоративні зали та атмосфера “величного минулого” приваблювали режисерів і продюсерів. Будівля стала локацією для численних фільмів, серед яких “Se7en” режисера Девіда Фінчера, а також “Dreamgirls”, “Spider-Man 3” і “Water for Elephants”. Це зробило готель частиною культурного коду Голлівуду.
Відродження
На початку 21 століття центр Лос-Анджелеса пережив масштабну реконструкцію. У 2005 році будівлю готелю було переобладнано у житловий комплекс з поєднанням комерційного та доступного житла.
Відтоді Hotel Alexandria функціонує як сучасний житловий простір, де зберегли історичні інтер’єри та архітектурні елементи. Його бальні зали активно використовуються для заходів, весіль і зйомок.
Окремою сторінкою історії є так зване “Phantom Wing” — додаткове крило, збудоване бізнесменом Вільямом Чіком. Через конфлікт між власниками у 1938 році проходи між корпусами були замуровані, що зробило частину номерів повністю недоступними. Ці приміщення тривалий час залишалися майже недоторканими і перетворилися на своєрідну “капсулу часу”. Лише у 21 столітті будівлю було продано для подальшої реконструкції.
Історія Hotel Alexandria — це відображення еволюції Лос-Анджелесу. Alexandria поєднує у собі історичну спадщину та сучасне використання, при цьому залишається важливою частиною культурного та архітектурного ландшафту міста.