Історія цієї легендарної жінки заслуговує уваги. Джоан Дідіан увійшла в історію як американська письменниця та журналістка, одна з піонерок Нової журналістики. Більше про історію та роботу, яку вона любила понад усе, розповість losangeles1.one.
Юність та есе «Prix de Paris»
Життя Джоан Дідіон розпочалося в Сакраменто, у Каліфорнії. Вона зростала разом з братом, який був на п’ять років її молодшим. В одному з інтерв’ю вона пригадувала своє дитинство, коли ніколи не бачила себе письменницею. Попри це вона робила нотатки ще з п’яти років. Пригадуючи себе дитиною, вона описувала сором’язливу дитину, яка обожнювала книги. Соціальну тривожність їй допомагали подолати курси акторської майстерності та публічні виступи.
Більшу частину свого дитинства вона провела у Сакраменто, але у часи Другої світової війни подорожувала з матір’ю та братом по округу. Це був спосіб бути ближчими до батька, який тоді служив офіцером у Повітряному корпусі армії.
У підлітковому віці Джоан Дідіон друкувала твори Ернеста Гемінґвея. Вже тоді вона відрізнялася від своїх однолітків.
У 1956 році Джоан здобула ступінь бакалавра англійської мови у Каліфорнійському університеті в Берклі. На останньому курсі вона виграла у конкурсі есе «Prix de Paris». Конкурс спонсорував журнал Vogue magazine. Темою вона обрала постать Вільяма Вілсона Вурстера, американського архітектора та викладача архітектури у Каліфорнійському університеті в Берклі та Массачусетському технологічному інституті. Він прославився проєктами житлових будинків у Каліфорнії.
Після того, як Джоан Дідіон перемогла у конкурсі есе, їй запропонували посаду асистента наукових співробітників у журналі.
Кар’єра у Vogue
Джоан Дідіон пропрацювала у відомому журналі з 1956 до 1964 року. Вона пройшла шлях від рекламної копірайтерки до заступниці редактора статей. У цей час вона писала й для інших видань. Наприклад, жіночий журнал «Мадемуазель» опублікував у січні 1960 року її статтю «Велетень Берклі: Каліфорнійський університет».
Під час роботи у Vogue письменниця написала свій перший роман, у якому відчутним був сум за рідною Каліфорнією. На написання першого роману вплинули також сімейні історії про піонерські роки, розпад родини. Перший роман «Run River» (1963) продавався погано, однак отримав схвальні відгуки. Після цього Джоан Дідіон запропонували контракт на написання другої книги. Роман «Run River» допоміг відредагувати письменник та близький друг Джон Грегорі Данн.
Ці ж мотиви надихнули Джоан Дідіон на написання мемуарів під назвою «Звідки я родом» (2003 р.). У цьому творі письменниця описувала часті переїзди та вічне відчуття, що вона чужа.
Особисте життя
Джоан Дідіон вийшла заміж за Джона Грерорі Данна у 1964 році. Чоловік був письменником-початківцем, який на той час писав для журналу «Time».
Після цього подружжя переїхало до Лос-Анджелеса. Це мав бути тимчасовий етап (приблизно на 6 місяців), однак саме це місто стало для подружжя домом на наступні 20 років. Через два роки після одруження пара усиновила доньку. Вони назвали її Кінтана-Роо на честь штату на східному узбережжі Мексики (скорочено – Кінтана).
У цей час подружжя виконувало чималу кількість завдань для журналів у газетних кіосках. Наполеглива праця дозволила орендувати напівзруйнований голлівудський особняк та придбати спортивний автомобіль Corvette Stingray. Для життя вони обрали район на схилі пагорба в районі Великого Голлівуду Лос-Феліз (з 1963 до 1971 року), після чого вони переїхали до тихого та заможного приміського району Лос-Анджелеса, до Брентвуду.
У «Нотатках до Джона» письменниця писала про відчуття, що вони з чоловіком підвели доньку, зробили недостатньо.
У 2003 році Кінтані тяжко захворіла на пневмонію. Хвороба переросла у септичний шок, після чого дівчинка перебувала у комі у відділенні інтенсивної терапії. Чоловік Джон переніс смертельний серцевий напад 30 грудня.
Джоан Дідіон перенесла похорони на три місяці, поки не одужала донька. Після похорону у Лос-Анджелесі Кінтана впала в аеропорту та вдарилася головою. Їй знадобилася операція на мозку через гематому.
Своє горе авторка вилила у книгу «Рік магічних роздумів» (2004 р.). Ця робота стала першою науково-популярною книгою, а не збіркою журнальних завдань. Кінтана померла 26 серпня 2005 року від гострого панкреатиту у віці 39 років. Це збіглося з нью-йоркською кампанією для книги «Рік магічних роздумів».
У книзі «Сині ночі» Джоан Дідіон написала про смерть доньки.
Нова журналістика
Життя у Каліфорнії відкрило широкі можливості для написання в особистому стилі. Згодом цей стиль став відомим, як «Нова журналістика». Цей стиль пов’язують й з іншими письменниками, наприклад, з Норманом Мейлером, Томом Вулфом, Гантером Томпсоном та Гей Тейліз. У 1968 році Джоан Дідіон опублікувала збірку «Slouching Towards Bethlehem», де була більше описана контркультура 60-х років. Книга отримала чимало схвальних відгуків критиків та стала одним із найвизначніших творів десятиліття.
У 1970 році Джоан Дідіон опублікувала другий роман під назвою «Play It As it Lays». Його дія відбувається серед безцільних душ, які блукають десь на узбіччі кіноіндустрії. Читаючи роман, відчувається настрій відчуження.
Спільна робота
Джоан Дідіон та Джон Грегорі Данн були партнерами не лише у житті, але й у літературі. Ось декілька робіт, над якими вони працювали разом.
- Написали сценарій до фільму «Паніка в Нідл-Парку» (1971). Глядачі переносяться у Нью-Йорк, дія відбувається серед бездомних наркоманів. Тоді глядачі побачили знаменитого актора Аль Пачіно. Ця робота була першою та знаковою, адже зарекомендувала пару як одну з найпопулярніших голлівудських команд сценаристів. До того ж така діяльність стала додатковим джерелом прибутку на додаток до журналістики та художньої літератури.
- Сценарій «Play It As it Lays» у 1972 році, який став екранізацією роману Джоан Дідіон. Ця робота передала погляд на людську психіку та соціальні проблеми. Фільм став глибоким психологічним портретом, що зміг відобразити внутрішні потрясіння та кризу ідентичності.
- У 1976 році подружжя написало сценарій «Народження зірки». Це римейк класичного фільму, переосмислений для нового покоління. У головних ролях знялися Барбара Стрейзанд («Барбра») та Кріс Крістофферсон. Це історія талановитої співачки, кар’єра якої стрімко злітає, а чоловіка рок-зірки, який бореться із залежностями – занепадає. Фільм здобув величезний комерційний успіх та схвалення критиків.
- Сценарій «Справжні зізнання» (1981 р.), екранізація роману Джоан Дідіон. Під час перегляду кримінальної драми глядач поринає у темний бік американського суспільства, де є місце для корупції, інтриги, таємниць. Ця робота відзначається гостросюжетністю, глибоким проробленням характерів та похмурою атмосферою.
- Останньою спільною роботою подружжя став сценарій 1996 року «Близько до серця». У фільмі знялися голлівудські зірки – Роберт Редфорд та Мішель Пфайффер. Це історія про амбітну молоду жінку з провінційного міста, яка понад усе мріє працювати ведучою. Саме тоді вона знайомиться з досвідченим журналістом, який допомагає їй у розвитку кар’єри. Це могла бути звичайна романтична історія, якби не було випробувань. А вони будуть. Сценарій досліджує теми амбіцій, менторства, моральних компромісів, суворої реальності медіаіндустрії.
Остання робота
У 2021 році письменниця та журналістка опублікувала останню збірку з 12 есе під назвою «Дозвольте мені розповісти тобі, що я маю на увазі». Ці роботи вона писала з 1968 до 2000 років.
23 грудня 2021 року Джоан Дідіон померла від ускладнень хвороби Паркінсона. Вона увійшла в історію як культурна ікона, романістка та есеїстка, з багатьма нагородами та відзнаками. А у 2013 році вона отримала нагороду від Барака Обами – Національну медаль мистецтв.
Та голосніше за будь-які нагороди звучать її роботи.
