“Стара школа була в першу чергу розроблена, щоб справити враження на дорослих. А нова школа в першу чергу була розроблена, щоб справити враження та забезпечити комфорт учневі”
– Вільям Вейн Кауділл. У простому епіграфі архітектор зобразив ідеї освітніх реформ 20 століття. Далі на losangeles1.one.
Справжнім поштовхом для реформ стала “функціональна” школа. Якщо функцією школи було навчання дітей – і якщо освітні методи та навчальні програми покращилися та розвивалися, то дизайн шкіл також повинен був розвиватися. Плани будівництва, кампуси та інтерʼєри все частіше розроблялися, щоб бути більш орієнтованими на дитину. Також дізнавайтесь про діяльність консерваторії в Лос-Анджелесі.
Чому відбулись освітні реформи?
Еволюція організації державних шкіл у Лос-Анджелесі супроводжувала промислові, демографічні та бюрократичні зміни в місті. Починаючи з 1880 року у наступні пʼятдесят років освітня система у Лос-Анджелесі неодноразово змінювалась. Зокрема на цей процес вплинув і приріст населення – у 1880 році в Лос-Анджелесі було 11 000 жителів, а до 1930 року населення становило 1 250 000 жителів.
Соціальні та економічні зміни природно вплинули і на освіту. Дітей шкільного віку було у 19 разів більше у 1930 році, у порівнянні із 1900 роком. Таке масове збільшення учнів змусило місто розробити реформи, щоб впоратися з ситуацією. Міські школи Лос-Анджелеса зіткнулися з величезними проблемами у своїй функції соціалізації. Фінансові, фізичні, адміністративні та освітні питання не могли бути вирішені старими методами. Тому процес шкільної реорганізації та переорієнтації став неминучим.
Навчальна програма у школах базувалась на тих учнях, хто не може читати англійською. Водночас Департамент професійної освіти почав адмініструвати регулярну програму.
У 1917 та 1918 роках були засновані відділи та кафедра психології. Саме цей відділ здійснив найбільший вплив на навчальну програму та адміністративну реформу, що вплинуло і на мексиканську громаду. На освітню систему шкільного округу безпосередньо вплинули загальні освітні ідеї, які оприлюднювалися по всій країні. Вчителі, консультанти та директори, а також центральна адміністрація лобіювали сучасний підхід до освіти.
Освітня реформа в Лос-Анджелесі
Доктор Франклін Боббіт з Чиказького університету очолив повну реорганізацію курсів навчання середньої школи. Боббіт, який раніше брав участь у комісії, яка реорганізувала освітню систему Філіппінських островів, виконав подібне завдання для Лос-Анджелеса під час роботи на кафедрі психології та освітніх досліджень. Тим викладачам, які брали участь у реорганізації курсів соціальних досліджень, було запропоновано використовувати всі відповідні матеріали, що походили від Педагогічного коледжу Колумбійського університету та Чиказького університету, Національної ради.
У процесі розвитку освітньої системи соціальні науки стали центральним елементом у створенні кооперативного громадянина. Ця реорганізація призвела до програми соціальних досліджень, основною метою якої було сприяння розвитку мислення, відчуттів та дій. Ця мета була створена в тісній відповідності згідно з побажань від бізнесменів та промисловців. У статті, що зʼявилася в шкільному журналі Лос-Анджелеса, помічник директора Департаменту психології та освітніх досліджень навів доповідь Американської асоціації менеджменту як приклад широкої мети освіти: “підготувати нових працівників до кращого розуміння залежності, яку мають роботодавці та працівники”.
“Мексиканська проблема”
При такому шаленому розвитку міста зʼявилась необхідність достатньої робочої сили. Тож тоді до Лос-Анджелеса почали приїжджати мексиканські іммігранти. Мексиканські поселення розвивалися в основному в Істсайді в районі, відомому як Маравілла. Згідно з переписом населення 1920 року, в Лос-Анджелесі проживало 30 000 мексиканців, а до 1930 року кількість становила майже 100 000 осіб.
Важливою є і кількість мексиканських учнів у школах Лос-Анджелеса. Шкільні чиновники інтерпретували свої ролі у відносини як з мексиканськими учнями, так і з мексиканською громадою. Саме ці відносини обумовили реформу шкільних програм, які в кінцевому підсумку вплинули на мексиканських дітей.
Протягом 1920-х років кількість мексиканських дітей, які навчалися в школах Лос-Анджелеса, зросла відповідно до їх поселення в цьому районі.
У 1923 році загальна кількість мексиканських дітей була трохи вище 14 000 осіб або 8,8% від загальної кількості учнів у школі. У найближчі кілька років зростання кількості мексиканського зарахування та їх концентрація в районі Східного Лос-Анджелеса спрямують інтерес освітньої професії до вирішення “мексиканської проблеми”.
У 1922 році зʼявилась редакційна стаття в “Los Angeles School Journal”, де вчителі поскаржились на збільшення населення іноземного походження, особливо мексиканського походження. У статті зазначалося, що протягом десятиліття кількість іноземного населення зросла на 85%, а мігрантів з Мексики стало більше на 285%.
Освітні дослідження
Найважливішими процедурами, які використовуються у рамках обовʼязкової освіти в Лос-Анджелесі, були тестування. Як і в більшості реформ, тести спочатку були використані на експериментальній основі. Зрештою, процедури тестування стали основою освітнього процесу.
Тестові пристрої вперше були використані в Лос-Анджелесі в 1917 році в рамках експерименту, проведеного організованим підрозділом. Тож як боротися з варіацією розумових здібностей стало завданням адміністративного органу, кафедри психології, створеної в 1918 році з конкретним завданням класифікації учнів, які пройшли тести. Департамент підрахував, що на основі дослідження, 5000 учнів початкової школи володіли занадто низьким інтелектом.
Також Департаменту було надано додаткові обовʼязки, що охоплюють три основні сфери. Це були: тестування дитячого менталітету, розробка матеріалів для індивідуального навчання та нагляд за спеціальними школами та класами для просунутих та відсталих учнів.
Два відділи – освітні дослідження та психологія, були обʼєднані в один відділ у 1920 році. Спочатку штат з двох співробітників керував офісами, але до 1924 року штат налічував 16, а до 1930 року 26 співробітників. Вони керували, мабуть, найвпливовішим відділом в освітній бюрократії Лос-Анджелеса. З кожним приростом персоналу обовʼязки підрозділу також, здавалося, зростали. У навчальному році 1928-1929 років, загалом лише учням початкових шкіл було проведено 328 000 тестів.
Значною мірою на основі цих тестів школярі були поміщені в звичайні класи, обдаровані кімнати, кімнати для учнів з низьким рівнем знань та центри розвитку. Однак більш важливою була відповідність між результатами тестів та соціальним класом.
Опитування відображали лише загальний соціальний рівень шкільного округу. Однак консультанти, хоча вони були стурбовані однорідними угрупованнями в школах, свідомо зосереджувалися в першу чергу на окремих учнях. Звіт кожного консультанта початкової школи містив три окремі списки тих дітей, які потребують особливої уваги. Серед них діти з рівнем iQ вище 125, яких розподіляли до класів для обдарованих. Ці кімнати були розроблені для надання збагаченої програми дітям вищого інтелекту. На іншому кінці шкали діти, IQ яких становив 70 або нижче. Вони були кандидатами на “розумово відсталі” кімнати. На основі лише IQ учні розглядалися для класу, що відповідає їх розумовому рівню. Після вибору учень отримував серію тестів, призначених для діагностики інтересів та сильних сторін, на яких вчителі базували свій підхід до навчання учня.